четвер, 2 квітня 2015 р.

Як висмоктати з пальця паніку? [сатиричний роздум]

Сьогодні розкажу про найкращу навичку, яку я маю з часів школи. То є висмоктати з пальця паніку. А по-нашому, як  то кажуть "зробити з мухи слона". Як часто це буває наодинці, я маю багато роздумів у голові. Наче і просто дивишся ТБ, а разом з тим в голові, повно тарганів, які витанцьовують гопак. І я починаю думати. Здається, моя вчителька з екології називає се феномен "негативного мислення". Коли людина спостерігає за новинними каналами, навколишнім світом і починає втрачати розум, бо їй страшно робити усе, світ наче колесо летить на тебе з різними "катастрофами", "терористичними атаками", "інфляцією", "кризою" і з іншими страшними незрозумілими словами.

Останнім часом, яскраво помічаю у собі той дикий інстинкт виживання у всіх дрібницях. Ось Вам приклад: пішла в магазин, побачила пусті полиці, а в голові уже - це все! Війна! Армагедон! Кінець світу. У інтернеті не знайшла потрібну книгу, треба закатити істерику, намочити оченята. Отримавши повідомлення, що на завтра треба готувати те, про що ти і краєм вуха не чув, ти кидаєшся у відчай і депресію. Коли ти попадаєш у цей круговерть, тебе схоплює як піщинку і розносить так, що під кінець дня від великого "Я" залишається маленьке, налякане і сонне "щось".

Мій мозок й так не піддається контролю. Не кажучи вже у моменти суцільного хаосу, коли на мене раптово настрибує паніка. Але мова не про це, я ж вам тут пишу "як", а не автобіографію Лільки. Для успішного запуску паніки треба спочатку попасти в етап "Гуглу". Не дуже важка справа, враховуючи, що ми всі повсякденно  обкладені "соковитими" новинами про смерть, градацію суспільства, катастрофи та вбивства. Шо то є той етап "Гуглу"? 

Етап "Гугл" - Ну ось попав ти у якусь халепу, ну чи там отримав якусь інформацію. Перше, що будь яка людина робить, то друкує запит у Гугл [Яндекс, Бінг - замініть чим хочете ].Так спрацьовує і моя сутність. Ця проклята неробоча машинка вбиває запити, панічно клацаючи по клавіатурі. І з усього сміття, що з'являєтсь перед очима обираю те, що звучить найбільш катастрофічно, назвемо це "хибний вибір 1" і відкриваємо його. З цього моменту, Ви хочете того, чи ні - переходите до етапу "Макросів".

 - люблю цю фразу

Етап "Макросів" - Ото ти погуглив, відкрив посилання з інформацією і ...БУМ...Разом з цим маніакально-страшним клаптиком інформації, запускаю до пізнання тисячі інших "хиб 1,2,3,4, .... " Вірус не чекає поки ти його знайдеш. Він дублює себе, розповсюджується. По усій нервовій системі - червоні вогні. Разом з ними крики і галас! Що робити як діяти? Треба шукати панацею!!! Паніка запущена. Саме у такі моменти, людина починає робити дурні речі: дзвонить усім підряд, хаотично набирає повідомлення в чаті, рве на голові волосся, б'є тарілки і псує меблі. Допоки, хтось на ім'я Пан А-ЧТО-СЛУЧИЛОСЬ занесе щось на кшалт гуманітарної допомоги. Цей пан (хороший пан) приходить раптово і розброює твою паніку своєю непроінформованістю. Тоді настає час етапу "Поломаного фільтра".

Етап "Поломаного фільтра" - Зазвичай починаєтсья з моменту, коли ти щось намагаєшся пояснити Пану А-ЧТО-СЛУЧИЛОСЬ. Цей батл не можна ні виграти, ні програти, але людина така істота (тобто я, як людина) - надзвичайно уперта. Вона нізащо не відійде від зайвих проблем. Треба ж но якось роздути слона. А етапів тільки чотири і якщо не тут, то ніколи. На цьому етапі людину позбавляють  будь-якого регулятора думок (що як наслідок призводить до найбільших огризів совісті у майбутньому) і вона собі строчить і строчить той клаптик панічної інформації, допоки через надмірні викиди запрацює її фільтратор. Фільтратор - стара машинка часів Радянського Союзу реагує лише на великі викрики та вибрики, і розганяється вона дуж повільно. Ось коли вона поступово спрацьовує, людина починає розуміти, як далеко вона зайшла і який дурні балачки повилазили з неї під час цієї напасті. 

Головна ознака етапу "Прокинутий разум" - це коли ти починаєш впитувати жаль за скоєні речі під час трьох попередніх етапів (ну або ти доводиш себе до точки критичного максимуму і у відчаї приймаєш якусь "підпільну" панацею, щоб себе обмануть). Щічки червоніють, серцебиття уповільнюється, а в голові чередуються словополучення "Вот ето я попав" і "Какой же я дурак". Слід попередити, що після цих перипетій доведеться багато чого прибирати: ну наприклад хоча б розчарованого себе, нерви на підлозі чи залишки твоє нікчемної гідності.

Тепер ви офіціяльно пройшли курс підготовки як висмоктати з пальця паніку. 

Справжні професіонали махнуть рукою. Що це мов Лілька таке пише. Які там етапи? Ну то Бог Вам суддя. Зате я точно знаю, що суспільство - стадна штука. У одного почнеться, то і другий не залишиться окрай. 

Немає коментарів:

Дописати коментар