четвер, 2 квітня 2015 р.

Як висмоктати з пальця паніку? [сатиричний роздум]

Сьогодні розкажу про найкращу навичку, яку я маю з часів школи. То є висмоктати з пальця паніку. А по-нашому, як  то кажуть "зробити з мухи слона". Як часто це буває наодинці, я маю багато роздумів у голові. Наче і просто дивишся ТБ, а разом з тим в голові, повно тарганів, які витанцьовують гопак. І я починаю думати. Здається, моя вчителька з екології називає се феномен "негативного мислення". Коли людина спостерігає за новинними каналами, навколишнім світом і починає втрачати розум, бо їй страшно робити усе, світ наче колесо летить на тебе з різними "катастрофами", "терористичними атаками", "інфляцією", "кризою" і з іншими страшними незрозумілими словами.

Останнім часом, яскраво помічаю у собі той дикий інстинкт виживання у всіх дрібницях. Ось Вам приклад: пішла в магазин, побачила пусті полиці, а в голові уже - це все! Війна! Армагедон! Кінець світу. У інтернеті не знайшла потрібну книгу, треба закатити істерику, намочити оченята. Отримавши повідомлення, що на завтра треба готувати те, про що ти і краєм вуха не чув, ти кидаєшся у відчай і депресію. Коли ти попадаєш у цей круговерть, тебе схоплює як піщинку і розносить так, що під кінець дня від великого "Я" залишається маленьке, налякане і сонне "щось".

Мій мозок й так не піддається контролю. Не кажучи вже у моменти суцільного хаосу, коли на мене раптово настрибує паніка. Але мова не про це, я ж вам тут пишу "як", а не автобіографію Лільки. Для успішного запуску паніки треба спочатку попасти в етап "Гуглу". Не дуже важка справа, враховуючи, що ми всі повсякденно  обкладені "соковитими" новинами про смерть, градацію суспільства, катастрофи та вбивства. Шо то є той етап "Гуглу"?